Робота з батьками
Коли ваша дитина перебуває у стані відчаю.
У випадку, коли ваша дитина перебуває у стані відчаю, слід поводитись так:
-
Залишайтесь самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти.
-
Дитина має почуватися з вами на рівнях, як із другом, це дозволить встановити довірливі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про наболіле.
-
Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.
-
Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть з дитиною на рівних, не варто діяти як вчитель або експерт, розв’язувати кризу прямолінійно, це може відштовхнути дитину.
-
Зосередьте свою увагу на почутті дитини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй вилити вам душу.
-
Не думайте, що вам слід говорити що разу, коли виникає пауза у розмові, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам і дитині.
-
Виявляйте щирі співчуття й інтереси до дитини, не перетворюйте розмову з нею на допит, ставте прості, щирі запитання, які будуть для дитини менш загрозливими, аніж складні «розслідування»
-
Спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваша син чи донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особисті, хворобливі речі.
-
Намагайтесь бачити кризову ситуацію очима своєї дитини, майте власну позицію.
-
Дайте своїй дитині знайти свої власні відповіді на запитання, навіть тоді, коли вважаєте, що знаєте вихід із ситуації.
-
Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, коли це потрібно, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані відчаю, в ситуації безвиході може примусити почуватись вас безпорадними, але вам на щастя не слід приймати будь-яких певних рішень, негайно змінювати життя або навіть рятувати її – ваша дитина врятуються самі, варто тільки довірити їй.
І останнє – якщо ви не знаєте, що говорити, не кажіть нічого, просто будьте поруч у важку хвилину, інколи це навіть більше а ніж слова…
Психологічна підтримка під час воєнного стану
Як допомогти та підтримати дітей. Психологічна підтримка у воєнний час надзвичайно важлива, адже дітям необхідно відчувати себе у безпеці. Щоб підтримувати їх, керуйтесь наступними порадами.
-
Говоріть з дитиною: Обговорюйте з дітьми їхні почуття, спостерігайте за поведінкою та реакцією на страшні події. Постійно нагадуйте, що вони під вашим захистом. До того ж вас захищають найсміливіші воїни.
-
Будьте поруч: надавайте дитині підтримку, у тому числі у вигляді обіймів. Намагайтесь робити щось разом, приділяйте їм більше часу .
-
Контролюйте себе: коли дорослі втрачають самоконтроль це дуже впливає на дітей. Вони можуть злякатись і замкнутись. Більшість дорослих зараз відчувають страх, біль, злість та утому. Намагайтесь тримати себе в руках. Хоча коли діти поруч з вами.
-
Не забувайте про режим: намагайтесь, наскільки це можливо, дотримуватись режиму. Який був раніше.
-
Не забувайте про ігри: Найкраща терапія під час складних життєвих обставин – це ігри. Давайте дитині можливість гратись, дивитися телевізор, гаджети.
-
Підтримуйте один одного: Постійно підтримуйте дітей. Говоріть, які вони хоробрі, як добре вони сприймають ситуацію. Обов’язково розказуйте про перемоги ЗСУ, щоб діти вірили у світле майбутнє.
Як допомогти собі
Щоб допомогти собі своїм близьким та країні, важливо самому залишатись в ресурсі. Щоб зберегти життєву енергію, необхідно.
-
Достатньо спати (якщо треба, прийняти заспокійливе),
-
П’ємо воду.
-
Робимо паузу від новин.
-
Не перестаємо мріяти й планувати, що зробимо після війни.
-
Знижуємо стрес обіймами та гумором, взаємодія з тваринами та рідними.
-
Підтримуємо один одного словами «я тебе люблю»
Робота з дітьми
Психогімнастика для дітей 1 -4 класів.
Психогімнастика дозволяє коректувати поведінку дитини і знімати емоційну напругу. У ній використовуються корисні ігри для дітей, що дозволяють зняти тривожність, агресію, напругу, вчать саморегуляції і багато чому іншому. Наведемо деякі приклади. Відібрані ігри найбільш підходять для дітей молодшого шкільного віку.
Дзеркало
Мета гри: ця гра допомагає дитині відчути себе вільно, розкритися, побачити себе збоку. Підходить для невпевнених у собі, пасивних дітей. У грі можуть брати участь дві дитини або дитина і дорослий. Один гравець дивиться у «дзеркало» (на свого напарника), яке повторює всі його рухи. По черзі гравці міняються ролями.
Сонечко і хмарка
Мета гри: зняти психічне напруження у дитини, навчити дитину регулювати свій емоційний стан. Сонечко сховалося за хмаринку, стало прохолодно - потрібно згорнутися клубочком, щоб зігрітися, і затримати дихання. А ось сонечко вийшло з-за хмаринки, і стало жарко, розморило на сонечку - розслабляємося під час видиху.
Зайчики та слоники
Мета гри: дає можливість дитині відчути себе сильним, сміливим, підвищує самооцінку. Спочатку запропонуйте дитині бути несміливим зайчиком. Запитаєте, що робить зайчик, коли відчуває небезпеку? Тремтить. Покажіть це. Пригинає вушка, намагається бути менше, стати непомітніше, лапки та хвостик трусяться. Нехай дитина повторює. Попросіть показати, що відчуває зайчик, коли чує кроки людини, що робить при цьому. Скажіть, що тікає. Нехай дитина втече в інший бік кімнати. А що роблять зайчики, коли чують вовка? Нехай тікає в іншу кімнату. А тепер ми буде слониками. Сильними, сміливими. Покажіть, щоб дитина повторила, як безстрашно, вільно ходять слони. Що слони роблять, коли бачать людину. Бояться? Ні. Вони дружать з людиною і спокійно йдуть далі. Покажіть це разом. Що роблять слони, коли бачать тигра. Не бояться. Показуйте з дитиною сміливого слона. Після обговоріть з дитиною, ким йому сподобалося бути найбільше.
«Їжачки»
Уявіть, що ви в лісі. Я - мама-їжачиха, а ви - мої маленькі їжачки. Ви спите, зігнувшись у клубочок, заховавши носик в лапки.
Раптом з-за високих дерев з'явився теплий промінчик сонечка, пригрів вас. Ви відкрили свої чорні, як намистинки, очки. Подивилися вліво, потім вправо на пелюстки ромашку, потім вниз на зелену травичку, нарешті, вгору на пташку, яка щосили вже співала пісеньку ... Ви вийняли свій носик-під лапки і стали принюхуватися і пихкати.
Потім розгорнулися зовсім і потягнулися.
Вмилися росою, попили з маленького зеленого листочка.
Яка прохолодна, чиста вода! Їжачки навіть облизнулися.
Подивилися в калюжку. Побачили, що їх колючки сплутались і почали розчісуватися.
А ось мама-їжачиха з смачним сніданком. Їжачки зраділи. Підбігли до матусі, обняли її. Як добре, що на світі є мама!
Завершити гру можна мімічним набором посмішок. Дитячі ігри можуть бути не просто пізнавальними та розвиваючими. Психогімнастика пропонує ігри які неодмінно допоможуть психіці дитини.